Стихотворение Т. Шевченко

Дурні та гордії ми люди

На всіх шляхах, по всій усюді,

А хвалимось, що ось-то ми

І над землею і водою,

І од палат та до тюрми

Усе царі, а над собою

Аж деспоти — такі царі,

І на престолі і в неволі,

І все-то те по добрій волі,

По волі розуму горить,

Як той маяк у син [ім] морі

Чи те.. . в житейськім. Само так

У нас у костяній коморі

Горить розумний той маяк,

А ми оливи наливаєм

Та байдуже собі співаєм —

Чи то в годину, чи в напасть.

Орли, орли ви сизокрилі,

Поки вам лихо не приснилось,

Хоч невеличке, хоч на час!

А там — під лавою в шиночку

Сховаєтесь у холодочку.

Огонь небесний той погас,

І в тую костяну комору

Полізли свині ізнадвору,

Мов у калюжу, та й сопуть.

І добре роблять, що кують

На руки добрії кайдани

Та чарки в руки не дають

Або ножа, а то б зарані

Гарненько з лиха б напились,

А потім з жалю заридали

Та батька, матір прокляли

І тих, що до хреста держали.

А потім ніж — і потекла

Свиняча кров, як та смола,

З печінок ваших поросячих.

А потім.. .

еслиб плнравился то запомнилаюы

Поэма Сон (сатирическая)
Опишите подробнее, у него в половине стихотворений кого-то свиньей называют.

Заповіт.

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.

Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу.. . отойді я
І лани і гори —

Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися.. . а до того
Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.

І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

******
Как умру, похороните
Меня на могиле.
Посреди степи широкой
На Украйне милой.

Что б поля широкие,
И Днепро, и кручи
Было видно, было слышно,
Как ревет ревучий.

Как понесет да с Украины
В синее море
Кровь ворожу... вот тогда я
И поля, и горы-

Все покину. Поплыву
Высоко к Богу
Помолиться. А до толе
Я не знаю Бога.

Схороните, поднимайтесь,
Кандалы порвите
И ворожей злою кровью
Волю окропите.

И меня в семье Великой,
В семье вольной, новой.
Не забудьте, помяните
Не злым тихим словом.
P. s. Перевод спонтанный. На ходу.