кто из украинских поэтов и писателей писал о дружбе и в каких произведениях?

Дружба. Що означає це слово? У тлумачному словнику україн­ської мови можна прочитати таке визначення: «Добрі, приязні стосунки на основі взаємної прихильності й відданості». Отже, це найчастіше стосунки, які можуть виникати внаслідок спільної діяльності, єдності думок, інтелектуальних почуттів, естетичної по­треби. Саме це стає, на мій погляд, основою дружби.

Французький філософ Вольтер сказав: «Дружба – це весілля душі». А втім, не треба бути філософом, щоб знати, наскільки чудово, коли в тебе є справжній друг. Знайти його іноді вдається не кож­ному, бо люди різні за характерами, уподобаннями, а щоб домогти­ся тієї прихильності з боку іншої людини, потрібна величезна робота розуму й серця.

Письменники у творах дуже часто звертаються до змалювання образів сміливих та самовідданих друзів, наприклад, Микола з п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» , Гнат Карий з драми Т. Шев­ченка «Назар Стодоля» .

Яскравими прикладами справжньої дружби були стосунки ви­датних людей. Дуже часто в критичні хвилини життя допомагала саме згуртованість, прагнення подати руку в критичних ситуаціях. Нам відомі факти з біографії національного генія Т. Г. Шевченка, коли завдяки міцній підтримці з боку видатних художників І. Сошенка, К. Брюллова, письменників Є. Гребінки, В. Жуковського та інших діячів культури майбутнього поета було викуплено з кріпацтва у 1838 році. Цей крок кращих представників української інтелігенції подарував світові не тільки великого майстра слова, а й видатного художника.

Відомі своєю творчою дружбою Гулак-Артемовський та Г. Квітка-Основ’яненко, М. Кропивницький та І. Тобілевич, І. Манжура та О. Потебня, В. Стефаник, Л. Мартович та М. Черемшина, X. Алчевська та О. Кобилянська. Саме дружба допомагала їм вирішувати серйозні проблеми, вдосконалювати свою майстерність. Це приносило іншим людям велику користь. Наприклад, наслідком дружби Марка Вовчка з французьким фантастом Жюлем Берном було видання в Росії перекладених 15 романів письменника.

Отже, дружба починається з віддачі духовних багатств. Потреба в людині народжується з бажання знайти в іншому джерело радо­щів. Не випадково філософи вважають характерною рисою справж­ньої дружби поділення радощів, а не висловлення співчуття у важку хвилину.

Українські письменники зображували чисті почуття дружби своїх героїв, яка не мала меж, допомагала вистояти в роки грізних лихо­літь. Ми беремо за приклад дружбу Марка Безсмертного та Григорія Задніпровського (М. Стельмах «Правда і кривда») , співчуваємо горю ліричного героя з поеми П. Тичини «Похорон друга» .

Зараз, коли в нашому суспільстві відбуваються корінні зміни, ко­ли кожна людина стурбована більше матеріальним забезпеченням, не можна забувати про одвічні цінності духовного зросту. Треба ві­рити в дружбу, берегти це почуття. Бо дружба, як і любов, може зникнути в одну мить, вона не терпить обману, зради у довірі. До цього варто прагнути, допоки носити нам ім’я людини, а дружба нехай буде крилами душі нашої.