почему портрет моны лизы является одним из известнейших произведений искусства

Мона Лиза (также известная как Джоконда) - портрет молодой женщины, написанный итальянским художником Леонардо да Винчи около 1503 года. Картина является одним из самых известных произведений живописи в мире. Относится к эпохе Возрождения. Выставлена в Лувре (Париж, Франция) .

История
Ни в одной другой картине Леонардо глубина и дымка атмосферы не переданы с таким совершенством, как в «Моне Лизе» . Это воздушная перспектива, вероятно, лучшая по исполнению. «Мона Лиза» получила всемирную славу не только из-за качества работы Леонардо, которая впечатляет и художественных любителей и профессионалов. Картина изучалась историками и копировалась живописцами, но она бы долго оставалась известной только для знатоков искусства, если бы не её исключительная история. В 1911 году «Мона Лиза» была пожищена и лишь три года спустя, благодаря случайным стечениям обстоятельств, возвращена музею. На протяжении этого времени «Мона Лиза» не сходила с обложек газет и журналов всего мира. Поэтому неудивительно, что «Мону Лизу» копировали чаще всех других картин. С тех пор, картина стала объектом культа и поклонения, как шедевр мировой классики.

Тайна модели
Личность, изображённую на портрете, сложно идентифицировать. До сегодняшнего дня по этому поводу было высказано много спорных и, подчас, абсурдных мнений:
*Жена флорентийского торговца дель Джокондо
*Изабелла из Эсте
*Просто идеальная женщина
*Молодой юноша в женском одеянии
*Автопортрет Леонардо

Загадка, по сей день окружающая незнакомку,
притягивает в Лувр ежегодно миллионы посетителей.

еще инфа.
И это только немногое о этой картине, И пока есть вопросы "что в ней такого? И что в ней загадочного ?" - она будет востребована и останется одним из известнейших произведений искусства! Лично меня всегда интересовал вопрос почему же Леонардо да Винчи не нарисовал брови?? ?но это уже совсем другая история)) )

Потому, что это одно из лучших произведений мировой живописи.
Никому, ни до, ни после Леонардо, не удалось передать неуловимую улыбку на лице, она и есть и нет её...

Нарисована Леонардо, висела в спальне Наполеона, воровалась по нелепости.... Рисовалась на доске, из-за чего быстро разрушается, из-за смены влажности древесина то расширяется, то сокращается. Нуждается в спецусловиях хранения, многие считают, что это саркофаг от воров... ПИАР!

Конечно работа интересная, но таких не мало. Портрет эпохи Возрождения. Но не более. Если в горящем музее стоит выбор при спасении картины или человека - надо выбирать человека. Да хоть и бомжа....

Чтобы понятней ответить на данный вопрос, лучше даже отвлечься от конкретного произведения.
В искусстве существуют, конечно, произведения разного уровня. Но, тем не менее, даже среди сильных произведений всё равно есть определённый "рейтинг". Порой негласный, а часто - вполне гласный. Логика арт-бизнеса заставляет выдвигать в число шедевров не то чтобы случайные произведения, но - во многих отношениях такие же, как остальные из данного ряда.
Приведу пример из области книжной продукции. Из года в год, из десятилетия в десятилетие мы видим на обложках альбомов одни и те же имена: Гойя, Тициан, Сальвадор Дали.. .
Конечно, это хорошие художники. Но их творчество, во-первых, стало хорошо известно; во-вторых, были мастера и посильнее.
Скажем, Ф. А. Маульперч был масштабнее, смелее, плодовитее Гойи. А если посмотреть его работы крупным планом, мы увидим, насколько он раскованно писал свои работы. Дело в том, что его плафоны достигают размера порой в десятки метров. А на репродукции это умещается на десяти сантиметрах.
Вот так и с Моной Лизой...

просто Леонардо один из первопроходцев в живописи (такой какой мы ее представляем) , а это его лучшая работа. ну и плюс тонны пиара.

некоторые говорят что мону лизу художник нарисовал по своему лицу

Первый ответ меня убил! =)

у нее загадочный взгляд . эта женщина ничем не приметна, но именно это автор хотел нам передать в своей работе, она показывает всех женщин в то время ..

Особистість, яку зображено на портреті, складно ідентифікувати. З цього приводу було висловлено багато спірних і, часом, абсурдних думок:

Дружина флорентійського торговця дель Джокондо
Мати Леонардо (1427 - 1495)
Катерина Сфорца
Ізабелла д'Есте
Просто ідеальна жінка
Молодий юнак у жіночому одязі
Автопортрет Андре

Загадка навколо незнайомки притягує до Лувру щорічно мільйони відвідувачів.

У 1517 році кардинал Луї Арагонський відвідав Леонардо в його ательє у Франції. Опис цього візиту було зроблено секретарем кардинала Антоніо де Беатісом: « 10 жовтня 1517 року монсіньор та іже з ним відвідали в одній з віддалених частин Амбуаза мессіра Леонардо да Вінчі, флорентійця, сивобородого старця, якому понад сімдесят років, — найчудовішого художника нашого часу. Він показав його височності три картини: одну із зображенням флорентійської пані, писав з натури на прохання брата Лоренцо Пишного Джуліано Медічі, іншу — святий Іван Хреститель в молодості і третю — Свята Анна з Марією і немовлям Христом; усі в найвищому ступені прекрасні. Від самого майстра, у зв'язку з тим, що у нього в той час була паралізована права рука, вже не можна було очікувати нових гарних робіт".

На думку частини дослідників, під «флорентійською дамою» мається на увазі «Мона Ліза». Можливо, однак, що це був інший портрет, від якого не збереглося ні свідчень, ні копій, внаслідок чого Джуліано Медічі не міг мати жодного відношення до «Мона Лізи».

Згідно з Джорджо Вазарі (1511–1574) автором біографій італійських художників, Мона Ліза (скор. від мадонна Ліза) була дружиною флорентійця на ймення Франческо дель Джокондо (італ. Francesco del Giocondo), на чий портрет Леонардо витратив 22 роки, все ж таки залишивши його незавершеним.

Вазарі висловлює дуже схвальну думку про якість цієї картини: «Будь-яка людина, що бажає побачити, як добре мистецтво може імітувати природу, може з легкістю в цьому переконатися на прикладі голови, так як тут Леонардо відтворив всі деталі … Очі наповнені блиском і вологою, як у живих людей … Ніжний рожевий ніс здається справжнім. Червона барва рота гармонійно збігається з кольорами обличчя… Хто б не дивився уважно на її шию, всім здавалося, що у неї б'ється пульс …» Він також пояснює легку посмішку на її обличчі: «Леонардо нібито запросив музикантів і клоунів, щоб розважити смутну від довгого позування даму». Опис Вазарі також містить точний опис брів, яких зараз не видно на картині. Ця розбіжність в деталях та кольорах, за думкою дослідників Паскаля Котте та Дженнесс Кортез, зумовлена змінами картини з часом [1][2].

Картина була добре відома серед любителів мистецтва, хоча Леонардо виїхав з Італії до Франції в 1516 році, взявши картину із собою. Згідно з італійськими джерелами вона з тих пір перебувала в колекції французького короля Франциска I, однак залишається неясним, коли і як вона була ним придбана і чому Леонардо не повернув її замовнику.

Щодо історії створення картини Вазарі, що народився в 1511 році, був змушений послатися на інформацію, дану анонімним автором першої біографії Леонардо. Саме він і пише про маловпливового торговця шовком Франческо Джокондо, який замовив у художника портрет своєї третьої дружини Лізи. Незважаючи на слова цього анонімного сучасника, багато хто з дослідників все-таки сумніваються в можливості того, що «Мона Ліза» була написана у Флоренції (1500–1505). Витончена техніка вказує на більш пізне створення картини. Крім того, в цей час Леонардо був настільки зайнятий роботою над «Битвою Ангіарі», що навіть відмовив княгині Ізабеллі д'Есте прийняти її замовлення. Чи міг тоді простий торговець умовити відомого майстра написати портрет своєї дружини?