Где можно найти глосарій термінов з основ наукових досліджень?

СЛОВНИК НАУКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Автореферат — наукове видання у вигляді брошури, що вміщує авторський варіант реферативного викладу проведеного ним наукового дослідження.

Аксіома — істинне положення, що приймається без логічного доказу, в силу його безпосередньої переконаності.

Аспект — точка зору, з якої розглядається об’єкт дослідження.

Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти, що присвоюється особі, яка засвоїла програму вищої освіти і успішно пройшла підсумкову атестацію.

Версії — гіпотези, що по різному пояснюють одні й ті ж самі факти.

Гіпотеза — обґрунтоване припущення про можливі засоби розв’язання визначеної проблеми.

Дедукція — хід наукової думки від загального до конкретного.

Дисертація — наукова праця, представлена у вигляді рукопису, монографії, наукової доповіді або підручника, є кваліфікаційною роботою, яка вказує на високий науково-практичний рівень дослідника.

Ідея — визначальне положення в системі поглядів, теорій.

Індукція — хід наукової думки від конкретного знання до загальних положень.

Категорія — форма логічного мислення в якій розкриваються внутрішні, суттєві сторони та відношення між предметами, що досліджуються.

Кваліфікація — сертифікація досягнень або компетенцій студента з зазначенням виду і назви підготовки, яка надає право доступу до подальшої освіти та професійної діяльності.

Концепція — система поглядів, основна думка при визначенні мети й завдань дослідження, що вказує на шлях його опанування.

^ Кредитно-модульна система організації навчального процесу — модель організації навчального процесу, яка грунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів) .

Магістр — академічний ступінь (кваліфікація) , що отримують бакалаври в результаті засвоєння основної освітньої програми вищої школи, яка дає право на зайняття основних посад на ринку праці та продовження навчання в аспірантурі.

Монографія — наукове книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи декільком авторам.

Метод — підхід, прийом, засіб теоретичного дослідження або практичного втілення явища (процесу) .

Метод дослідження — спосіб отримання нового знання.

Методологія наукового пізнання — учення про принципи, форми й способи науково-дослідницької діяльності.

Наука — сфера людської діяльності, система знань об’єктивних законів природи, суспільства, мислення, що виражається у точних категоріях.

Наукова тема — завдання наукового характеру, що підлягає науковому дослідженню та є основним показником науково-дослідної роботи.

Наукова теорія — система абстрагованих понять та тверджень, що являє собою ідеальне відображення дійсності.

Наукове дослідження — методи отримання та перевірки нових знань.

Науковий факт — явище, що становить базу для формування думки та є основою наукового знання.

Поняття — думка, що узагальнює та виокремлює предмети, явища за певними ознаками, відображає суттєві його якості.

Постулати — твердження, що приймаються як істинні, хоча вірність їх не доведена.

Принципи — вихідні положення будь-якої теорії, учення, науки або світогляду.

Реферат — стислий виклад у письмовій формі суті певного питання або наукової проблеми, що включає огляд відповідних інформаційних джерел.

Софізм — невірний, хибний доказ, що видається за правильний, заснований на зовнішній схожості явищ, заміні понять, свідомо невірному виборі вихідних положень.

Судження — висловлена думка, у якій відображене ставлення до її змісту, істинності або хибності.

Умовивід — процес мислення, що об’єднує послідовність двох та більше суджень, у результаті чого з’являється нове судження.

Евристика — наука, що вивчає творче мислення.