Ну корни то есть, бесспорно ))

Кум Микола пожалівся Кумові Павлові: - Я, відколи одружився, Не господар в домі. Хочуть мною керувати І теща i жінка… Той кручуся, так сказати, Як в колесі білка. - А ти, хоч раз свій характер Прояви, Миколо, Як допечуть, добре бахни Кулаком по столу. Хай відчують твою силу Й норов молодецький, Тоді будеш жити з ними Як султан турецький Добре слово, добра рада, Нічого сказати. Воно стукнути i треба, Але й страшнувато… А раз добре підвипивши, Рішив доказати. Що він таки не хтось там, Господар у хаті. Зайшов в кухню, супить брови, Не встиг за стіл сісти: - А чого це ви, корови, Не даєте їсти? Жінка була десь надворі, Нагримав на тещу: - Що, ви, ходите, мов сонні, Коло тої печі?! Та нічого не сказала, Лиш очі скосила. - Яка, тебе, – запитала, - Чортяка вкусила? Насипала борщу й каші, Дала хліба й ложку: - Студи ж добре, бо гаряче. Та сьорбай потрошку. - А чого борщ не солоний, Гарячий, ще й кислий? — Розмахнувся та по столу Кулаком як трісне, - Оце так ви шануєте Господаря двору? Мов собаку годуєте? — Та знов — Геп! — по столу. На столі все підскочило, Униз полетіло. Тут вже тещу аж скорчило, За живе заділо. Ах ти ж, кізяк, морожений! Мордяка невмита! А ти за стіл платив гроші, Щоб по ньому бити? А в самої кулацюга, Як у Гулiвера, Переконлива й фігура — Десь більше центнера. - Так, говориш не солоне? Так, говориш — кисле? — Та по шиї долонею З розмаху як лисне! Не втримався, по пiдлозi Під стіл покотився… А тут якраз на порозі Кум Павло з’явився. -А чого це ти забрався Під стола, Миколо? Щось раніше я не бачив Там тебе ніколи. Чи згубив щось, та шукаєш, Чи може щось сталось? - То не твого ума діло! - Теща обізвалась. - Як багато будеш знати, Старий станеш, хлопче, Він – хазяїн у цій хаті І ляга, де схоче.

Ну стока ниасилюююю )))))

поэтапно))) очень прикольно))

Дома )))