помогите пожалуйста с сочинением по укр. язу: бути жінкою легко чи складно?

Зазвичай після цього радше риторичного, ніж серйозного запитання ідуть слізливі рядки про жінку бджілку-трудівницю, дбайливу кочегарку домашнього вогнища, «розумницю, спортсменку та комсомолку» , на тендітних і, звісно ж, шалено красивих плечах якої — гора немитого посуду, непоправних і, звичайно, розпарованих чоловічих шкарпеток, безлад у кімнаті, неуважний чоловік, вередливі діти, погана свекруха, успішна подруга, зламаний ніготь, критичні дні, зайві калорії, передчасні зморщечки…
Визнаємо, список цей надто гіперболізований, однак, погодьтеся, від найдавніших часів чоловіки завжди трактували жінок як дурніших, позбавлених чеснот, наївних, а отже, не здатних нічого вирішити самостійно. Чого лише варте ставлення до жінок Церкви — здавалося б, такої лояльної до жіноцтва інституції!

Так, до прикладу, Старий Завіт рясніє щонайменше дивними приписами, згідно з якими жінка є абсолютною власністю чоловіка, відтак він був вправі віддати її до товариства чужих чоловіків, як… прояв гостинності. А от святий Августин був певен, що жінка — лише «камера схову для того, що є справою чоловіка» . Тертуліан пішов іще далі, назвавши жінку помешканням диявола. А от Климент Олександрійський наголошував: «Кожну жінку повинна переповнювати огидою сама думка про те, що вона — жінка» .
Ба більше, і досі набожний єврей у своїх молитвах дякує Господові за те, що Той не сотворив його жінкою. Не зайвим буде згадати, що, за біблійною легендою, жінку створено з чоловічого ребра — єдиної кістки, яка не містить кісткового мозку.

Відрадно, що лихі часи для жінок минули (хоча ще донедавна в Італії чоловіка, який убив дружину, котра йому зрадила, взагалі не судили) , відтак сьогодні представниці прекрасної статі курсують від свого зіркового часу доби матріархату до впадань у крайнощі фемінізму.
Утім повернімося до нашого сакраментального запитання. Вважаємо, жінкою, як і зрештою чоловіком, складно бути настільки, наскільки важко бути Людиною у принципі. Усе інше — пропорції тіла, розмір м’язів і мізків, статки, соціальна захищеність і пакет прав — лише цифри.

А тепер поговорімо про стереотипи. Так, може, ми справді досі в чомусь таки поступаємося чоловікам, більшість з яких вважає, що наше місце на кухні. Однак саме жінки є кулінарами їхнього життя й уміють і добряче посолити його, і гарно підсолодити.
І хоч дотепер словосполучення «геній жінки» зазвичай вживають зі словосполученням «жіноча логіка» (мовляв, сама придумала — сама й образилась) , але не ми ж втрачаємо голову при вигляді чоловічих ніг на шпильках.

І, може, жінки не такі вправні автомобілісти, як представники сильної половини людства, проте саме ми пишемо правила вашого життєвого руху й чітко встановлюємо кордони пересування.

Ми також не можемо похизуватися вмінням пересувати шафи та віртуозно володіти дрелькою й молотком, однак добре знаємо: наша сила в нашій слабкості.
А якщо колись таки зустрінете жінку, яка впевнено тягне борозну добробуту своєї сім’ї, мізинцем забиває цвяхи, розмахом руки ламає стіни і зі своїм дорогим манікюром хвацько міняє пробите колесо в авто, то знайте — вона зовсім не супервумен, а дуже самотня, і їй просто нікого попросити зробити це…

До речі, ледь не забула: бути жінкою — таки класно!