стих про маму на украинском языке для взрослых

Микола Вороний
ЛЕГЕНДА (1905)

Дівчину вродливу юнак покохав,
Дорожче від неї в світі не мав, -
Ой леле! - у світі не мав.

І клявся, божився, що любить її
Над сонце, над місяць, над зорі ясні, -
Ой леле! - над зорі ясні.

"Тебе я кохаю. За тебе умру.. .
Віддам за кохання і неньку стару! -
Ой леле! - і неньку стару! "

Та мила його не боялась гріха:
Була, як гадюка, зрадлива, лиха, -
Ой леле! - зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:
"Не вірю, козаче, коханню твому, -
Ой леле! - коханню твому.

Як справді кохаєш, як вірний єси,
Мені серце неньки живе принеси! -
Ой леле! - живе принеси! "

Юнак мов стерявся: не їв і не спав,
Три дні і три ночі він десь пропадав, -
Ой леле! - він десь пропадав.

І стався опівночі лютий злочин:
Мов кат, витяв серце у матері син... -
Ой леле! - у матері син.. .

І знову до милої, з серцем в руках,
Побіг, і скажений гонив його жах, -
Ой леле! - гонив його жах,

Ось-ось добігає, не чуючи ніг.. .
Та раптом спіткнувся і впав на поріг,
Ой леле! - і впав на поріг.

І серденько неньчине кров'ю стекло,
І ніжно від жалю воно прорекло... -
Ой леле! воно прорекло.. .

Востаннє озвалось до сина в ту мить:
"Ой любий, ти впав.. . Чи тебе не болить? -
Ой леле! - тебе не болить? "