Расскажите легенды о появлении городов, поселков, озёр, рек. Буду очень благодарна :)

Черкаси – обласний центр Черкаської області. Одна із версій походження назви міста така. У 1282 році баскак татарський закликав черкес із П'ятигорська, заселив ними слободи під іменем козаків. Розбій і грабунки, які вони чинили, викликали численні скарги на них. Нарешті Олег, князь курський, за дозволом ханським зруйнував їх житло, багатьох з них повбивав, а інші розбіглися. Вони тривалий час чинили скрізь на шляхах грабунки, ховаючись в лісах і ярах. Багато сил потрібно було, щоб їх вигнати. Багатолюдна їх ватага, не відчуваючи для себе небезпеки, відійшла до Канева, до баскака, який визначив їм місце перебування нижче по Дніпру. Тут вони побудували собі містечко і назвали його Черкаське у зв'язку з тим, що більша частина їх була за походженням черкесами.
Городище – місто Черкаської області. Назва походить від старослов'янського слова град, город. На цій території були городища Жабокрич, Теличівка, Бугаївка. Наявність кількох поселень (городищ) на порівняно невеликій території й спричинилася до такої назви.
Жашків –Дослідник Л.І. Похилевич наводить переказ, за яким Жашків раніше називався Рашковом. Краєзнавець Г.Ю. Храбан говорить, що місто дістало назву від імені Жашко, яке мав перший поселенець. Це місто існувало на Україні ще в XVI ст.
Звенигородка –Виникло за часів Київської Русі. За легендою, воно стояло поблизу сучасного міста навколо насипаної гори. На одній із веж висів дзвін, що ним попереджали містян про наближення ворога чи скликали на раду. Тому й місто назвали Звенигородом, а пізніше Звенигородкою.
Золотоноша –Лежить на р. Золотоношці, від найменування якої, гадають, і пішла назва міста. Річку названо так за дно, вкрите піщаними наносами, що виблискують, наче золото. Ця назва викликала ряд «золотих» легенд. За однією, у річці затоплено татарські човни із золотом. За другою (її навів М.О. Максимович) – Золотоноша була збірним місцем податків князя Вишневецького, що їх сюди приносили переважно золотом.
Канів – місто Черкаської області. Вперше згадується 1147 р. Про походження назви є кілька гіпотез. Одні тлумачать її з тюркської як «ханський перевіз», другі – як «місце крові» – від жорстоких кровопролитних битв у цій місцевості. Народний переказ пов'язує назву з птахом каня (хижак із родини яструбових, схожий на шуліку). З.А. Никонов виводить назву з особового імені Кань або Кан з суфіксом належності -ів. Про походження назви міста є кілька гіпотез. Дві з них тлумачать її, як слово татарського походження. Означає воно «ханський перевіз»[1] та «місце крові»[2]. За народним переказом, Канів походить від назви птаха-канюка[3]. Крім того існує грецька версія пошодження міста- місце очерету, на що вказує і грецька колонія поблизу Канева.
Корсунь-Шевченківський – місто Черкаської області. Засновано при впадінні р. Форсунки в р. Рось. Назву пов'язують із кримським Корсунем (Херсонесом). За переказами, вихідці з Криму після хрещення Русі були священиками Київської десятинної церкви. Діставши від князя Володимира право збирати данину на Надроссі, вони нібито й дали назву поселенню, що своєю природою нагадувало їм рідний південний Корсунь. 1944 р. м. Корсунь було перейменовано в Корсунь-Шевченківський на честь Т. Г. Шевченка, який народився поблизу в с. Моринцях і бував у Корсуні 1859р.
Мокра Калигірка – селище міського типу Черкаської області. Згадується на початку XVIII ст. За народними переказами, назва виникла від того, що в селищі стояв караул російських військ (нібито внаслідок видозміни слова «караул» з'явилося Калигірка). Можливо, що безіменний струмок, на якому лежить селище, мав колись назву Калигірка. Дехто виводить калга від словосполуки калга султан – «намісник хана». Імовірно, що в основі «калга» лежить старотюркське келгін – «повінь» або ж кол – «водоймище».
Монастирище – селище міського типу Черкаської області. Деякі дослідники говорять про існування на цьому місці великого поселення перед татарською навалою. До того часу належить і заснування монастирів. На місці одного з них віднови

херсон
В 1737 году во время Русско-турецкой войны 1735—1739 на правом берегу Днепра было построено укрепление российской армии Александр-Шанц. 18 июня 1778 года Екатериной II был подписан указ об основании крепости и верфи и уже 19 октября 1778 года были заложены крепость, верфь и город, получивший название Херсон. Название возможно связано с тем, что вид с крепости Александр-Шанц — высокий берег Днепра. Императрица Екатерина II увлекалась греческим языком на тот момент. Берег по гречески Херсон. Хотя устоявшееся мнение, что название произошло от названия крепости в Крыму «Херсонес» , что обозначает полуостров. Основателем города был Г. А. Потёмкин — фаворит императрицы Екатерины II.

1. Приятное Свидание - село в Бахчисарайском районе Крыма - всегда нравилась легенда будто бы местечко было названо из-за состоявшегося здесь давным-давно свидания (приятного, естественно) Екатерины II с её фаворитом Потёмкиным. Исторически данный факт ничем не подкреплён)
2. Африканда - посёлок в Мурманской области. По легенде название появилось в разговоре инженеров-путейцев, проектировавших линию в 1920-е года. В нетипично жаркий день они шутили: «жарко, как в Африке» и полушутя назвали будущую станцию Африкандой, впоследствии название закрепилось.
3. Вобля - река в Московской области. Легенда: утром одного из весенних дней через эту неширокую в обычное время реку переправился один из правителей Руси со своей свитой или дружиной. В преданиях личность этого правителя варьируется от князя Юрия Долгорукого до царя Петра I. Вечером того же дня этот правитель возвращался назад. Но за прошедшее время в результате интенсивного снеготаяния река разлилась так, что переправа оказалась сильно затруднена. В сердцах этот правитель произнёс то, что и дало название реке. Надо отметить, что в те времена вторая часть названия реки не являлась бранным словом.
4. Убля - река в Белгородской области. Легенда: при переправе через эту речушку по небольшому мостку конь тогдашнего правителя (предполагается, что это мог был царь Петр I или Екатерина I) споткнулся и опрокинул наездника в воду. "Убля" - будто бы выражение, сказанное этим правителем после приземления в воду.
5. Васильевский остров Петербурга - две легенды о появлении названия: в давние времена на острове проживал со своей женой Василисой рыбак Василий. От них и пошло название острова.
И другая легенда: при Петре I на западной оконечности острова находилось укрепление, которым командовал капитан-артиллерист Василий Корчмин. Посылая к нему приказы и распоряжения, Пётр снабжал их лаконичной надписью: "К Василию на остров".
6. Тихий океан - Фернан Магеллан пересёк океан от Огненной Земли до Филиппинских островов за 3 месяца и 20 дней. Всё это время стояла спокойная погода, и Магеллан назвал океан Тихим. Эта легенда считается исторически достоверной.