Відредагуйте будь-ласка текст. ..

Раніше люди уважно придивлялися до того, як веде себе природа.
Вони відчували дивний зв’язок між всіма живими істотами планети Земля.
Спів пташок, шарудіння листя, гудіння вітру - все це здавалося їм піснею природи, в яку вони повинні жадібно поринати.
Душі наших предків були чистими як перший сніг.
Їхній внутрішній світ був більшим і глибшим, ніж смарагдове море
Вони не забували, що природа - це світ, який тримає в своїх тенетах життя чогось по-справжньому важливого й цінного.
Пам’ятали, що зазирати до цього світу треба лише з чистими помислами і чесними думками.
Піклування про інші живі організми наші предки сприймали, як, в першу чергу, піклування про найрідніше.
Розуміння того, що всі ми - одне ціле, відкривало великі можливості для розвитку нашого внутрішнього світу.
Тільки людина з прозоро-кришталевою душею спроможна по справжньому відчувати зв’язок з зеленими гаями, лісами, блакитним небом і маленькою пташкою, яка потребує допомоги.
Навіть море, яке таїть в собі багато загадок і є найбільшим відображенням непередбачуваної душу людини, більшість їз нас сприймає за звичайну солону воду.
Але, якщо спробувати заглянути в його душу, що можна там відчути, побачити і почути?

Відчуття, в які поринаєш стоячи на березі моря, важко з чимось порівняти.
Таке враження, ніби цілий світ передає тобі свої імпульси, кожну частинку себе - через прохолодний вітер, ластівок, які кружляють навколо тебе в якомусь дивовижному танку, і через маленькі хвилі, які б’ються в твої пальці на ногах.
В цей момент немає ні твоєї душі, ні душі океану чи моря, є тільки одна – глибока, неповторна душа всієї природи.
Саме з такими почуттями людина повинна піклуватися про все живе, щоб у світі зберігалась гармонія.