Дайте кусочек текста на Украинском, но не такого чтоб русскоговорящий не знающий украинского сразу смог

Сонне бурчання із спальні змусило Ворона завмерти з високо піднятою над підвіконням ногою і затамувати подих. Злодій стояв у стійці богомола, і жоден сторонній погляд не почув би життя в цій застиглої фігурі, а тому ковзнув б байдуже повз.
Це був вищий клас, особливо якщо врахувати, що зробив він це з важезні мішком на горбу. Молодий злодій вже другий тиждень шарудів по графству Арлі. Він твердо вирішив відновити своє реноме в столичній гільдії злодіїв і треба сказати, був близький до успіху. Це прикордонне графство виявилося дуже багатим, і на хаті злодія, де він зупинився на постій, накопичилося вже стільки добра, що тріумфальний в'їзд до Арканар йому був забезпечений. Голова гільдії тепер просто зобов'язаний буде підняти фартового квартирного злодія в табелі про ранги на чергову сходинку і допустити до сходу - раді, на якому вирішувалися найактуальніші питання злодійський життя. Ще одна така нічка ...
Ночка виявилася не найбільш вдала. Це злодій зрозумів відразу, як тільки в отворі вікна, у якого він стояв, намалювалася волохата пика. Ніс картоплею, цікаві, усміхнені очі, в вишкірені зубах - ніж.
Якийсь час вони плескали один на одного очима. Першим отямився злодій.
- Вибач, - делікатно сказав він, огревая конкурента висмикнуті з мішка срібним свічником, - але я тут вже все обчистив.
- А-а-а!! ! -Погодився з ним конкурент, падаючи вниз.
Почувся глухий удар. Ворон висунувся з вікна. Близько копошаться на землі злодюжки метушилися дві його подільника. Такі ж волохаті. Єдина одяг, що прикрашала волохаті тіла невдалих грабіжників, складалася з коричневих шкіряних штанів, за якими Ворон їх і упізнав, хоча раніше йому з цими істотами стикатися не доводилося. У Арканаре, столиці гіпер, вони не водилися, а тут іноді проникали через кордон з темної сторони. Це був самий боязкий і злодійкуватий вид тролів, яких за формою одягу так і називали - Коричневі Штани. Іноді вони діяли поодинці, але часом виходили на полювання цілим племенем, особин по сорок-п'ятдесят штук, для набігів на селища, і тоді могли стати по-справжньому небезпечними для жінок, дівчат і маленьких дітей, що зустрічалися на їхньому шляху. Вони крали все підряд, грабували, гвалтували, могли навіть пустити в хід ножа, але варто було їм лише нарватися на десяток чоловіків, озброєних звичайними голоблями, як тролі кидалися врозтіч, забуваючи про видобуток, і тікали з усіх своїх волохатих лап, дикої охоплені панікою. При цьому залишали за собою такі аромати, що відразу ставало зрозуміло, чому злодюжки обрали такий специфічний колір для своїх штанів.
- Що?
- Де?
- Дізнався, де скарбниця? - Термосив подільника тролі.
У спальні знову завозилися. Пролунали стривожені голоси. На цей раз Ворон не став зображувати статую.
Він знав, в який момент треба починати робити ноги. На його думку, цей момент настав.
- Гей, мужики, лови!

Іван ФРАНКО

Ходить туга по голій горі,
Як туман по долині,
Сіє мрії й бажання свої
По широкій пустині.

Розлітайтеся, мрії мої,
Будякове насіння,
А де стрінете серце живе,
Запускайте коріння!

Запускайте коріння ціпке
Аж у серце до грунту,
Проти плісені, сну, мертвоти
Кличте духа до бунту.

швидко кит разваруется.

С Рiздвом Христовiм!!!

У меня есть тупой украинско-русский словарь, в котором можно найти только переводы слов типа: велосипед - велосипед, автомобиль - автомобiль, житель - житель.. .
А вот "тендiтний", "чалапати", "чимчикувати" - таких там нету...

Знаю одно выражение, которое без знания украинского не переведёшь :)
"пiрнали по черзi" - это значит "ныряли по очереди".

У Русі-Україні в Х ст. одиницею обліку податного населення і видом стародавнього податку був “дим”, який обчислювався за кількістю печей і димарів у кожному домогосподарстві. “Дим” замінила інша одиниця обліку платників княжої податі – “рало” (знаряддя оранки типу примітивного плуга) . Пізніше одиницею обкладання податком став плуг. Вона називалась “поплужне”.

За часів татаро-монгольського іга для визначення розмірів данини обліки людності проводились за вимогою татарських ханів. Такі обліки були проведені у 1245, 1257, 1259, 1273 роках. Їх проводили “обчислювальники” – спеціально призначені люди.

За часів Литовсько-Руської держави одиницею оподаткування, а отже й обліку платників податків, було “дворище”. Вона не мала сталого розміру і залежала від кількості вільних ƒрунтів навколо. З часом кількість незайнятих зменшилась, а потреба держави, навпаки, збільшилась, тому була введена нова одиниця обліку – “волока”. Згідно з “Уставом на волоки Господаря его милости во всем великом княжении Литовском” (1557 рік) , кожне селянське господарство діставало “волоку”, яка рівнялась 19,5 десятини.

Після остаточного закріплення союзу Литви і Польщі Люблінською унією 1569 року більша частина українських земель увійшла до складу Польщі, а в першій половині ХVІІ ст. вже майже всі землі, заселені українським народом, опинились у складі Речі Посполитої (крім Закарпаття та степів на схід від теперішньої Полтавщини) .

У Речі Посполитій з метою отримання інформації для податного обкладання проводились “люстрації” – періодичні описи державних маєтностей для визначення їхньої прибутковості, а також облік переважно сільського населення і то лише того, яке оподатковувалось та несло інші повинності.

Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького вперше облік людності проводився українською державою. За наказом гетьмана у 1649 році на щойно звільненій від польського панування Україні був здійснений перепис козацького стану.

Після поділу України між Річчю Посполитою і Московією, який остаточно був закріплений Андрусівською угодою 1667 року, Правобережна Україна залишилась під владою Польщі, Лівобережна на правах автономії відійшла до Московії.