Українська мова. Види односкадних речень. Напишіть будь ласка по 3 речення кожного виду односкладних речень.

1. Означено-особові речення позначають дію, яка виконується конкретною особою - мовцем або його співбесідником. Я не пишу - Мені не пишеться; Щось зашелестіло в лісі - Зашелестіло в лісі; Сніг замів дорогу -
Снігом замело дорогу. Стояти тут! Нема шляхів назад! (М. Бажан) ; Не допустити жертв (О. Гончар) . Рятувати людей. - Рятуйте людей; Його весна довіку не зів яне. Його "Кобзар" нікому не спалить (М. Рильський) . - Його "Кобзар" ніхто не спалить. Ущелина* Потік, Тропа* Граніт. Безодня.
Високості. І тьма - твій кінь - і тьма сліпа (Л. Первомайський) ;
Літо. Сад. Яка спекота! (М. Подолян) ; Ох, яка ж краса! Сад увесь убрався в іній (П. Тичина).
а) дієсловом у 1-й або 2-й особі однини чи множини дійсного способу:
Ношу в душі слова, все життя пам'ятатиму мамині слова як гасло... (В.
Скуратівський); О друзі, розкриємо книги - життя невгасимого твір (П. Усенко);
б) дієсловом у 2-й особі однини або 1-й та 2-й особах множини наказового способу: Не бійся досвітньої мли, - досвітній вогонь запали (Леся Українка); Любіть і боріться за щастя безкрає, згоріть без останку за край дорогий (В. Сосюра).
Любіть життя, шануйте кожен день. Робіть йому коштовні подарунки (М. Вороний). Двоскладні речення з займенниковими підметами менш експресивні: Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами (Д. Павличко).
2. Неозначено-особові речення позначають дію, яка здійснюється
неозначеною особою.
Над лиманом білять синім, білять білим над лиманом (В. Вінграновський>; - Тільки ж, Марійко! - застерегла під кінець. - Ні слова нікому. А то його вб'ють (А. Головко);
Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили (Т. Шевченко).
Просять тебе не втручатися в мої справи (А. Головко).
3. Узагальнено-особові речення означають дію, яка стосується узагальненої особи, будь-кого-Любиш поганяти, люби й коня годувати; Вчи дітей не страшкою, а ласкою; За цю науку цілуйте батькам руку (3 н. тв.); Бувало, ранок, очерет, затока... і з братом тихо у човні сидиш (М. Рильський).
Удосвіта встанеш - більше діла зробиш (Н. тв.); Журбою біді не пособиш, плачем лиха не збудешся, і голови втрачати не треба (М. Стельмах).
: В ці дні бажаєш світ щасливий черпнути відрами до дна і сміло сіяти на
ниви багатство ярого зерна (М. Стельмах).
Коли лежиш в полі лицем до
неба і вслухаєшся у многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є
не земне, а небесне (М. Коцюбинський).
Як дбаємо, так і маємо (Н. тв.);
Молотив цілий день, а віяти нічого (Н. тв.);
Решетом воду не носять; Золоті гори обіцяє
4. Безособові речення означають дію або стан, які відбуваються без
активної участі особи, незалежно від носія стану.
Надворі вже зовсім розвиділось (М. Стельмах);
Пахло талою землею (А. Головко); Дихалося вільно, йшлося по землі легко .
Село позначено печаттю переджнив я (Г. Донець); Із можливого в чудесне перекинуто мости (М. Рильський);
Можна вибрать друга і по духу брата, та неможна рідну матір вибирати (В. Симоненко);
Буря, пітьма, стежки нема (Л. Забашта); / на оновленій землі врага не буде супостата (Т. Шевченко).
5. Інфінітивні речення вказують на можливу або неможливу, необхідну або неминучу дію.А слова дружнього за гроші не купити (М. Рильський); Запросити б друзів до хліба-солі живих і мертвих у далекім полі (А. Малишко).
6. Номінативні (називні) речення стверджують наявність існування явищ, подій або предметів.
Весна. Теплінь. Жайворонки в небі (І. Цюпа); Зимовий вечір* Тиша, Ми. Я вам чужий - я знаю (П. Тичина).
Номінативні речення близькі за значенням до деяких двоскладних
конструкцій: Вечір. - Настав вечір. Відмінність між ними - в семантиці
та сфері використання.