На каком языке запорожские козаки писали турецкому султану...

Оригинал
В літо тисяча шістсоте,
В літо теє Боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжє:

«Я, султан, син Магомета,
Внук Бога їдного,
Брат Місяця-перекроя
І Сонця самого,

Лицар сильний і могучий,
Краль над королями.
Воєвода всього світу
І цар над царями,

Цар столиці Цареграду
І цар Македону,
Греків, сербів, молдаванів
І цар Вавилону,

Цар Подолі, і Галича,
І славного Криму,
Цар Єгипту, і Ораби,
І цар Русалиму,

Сторож гробу в Русалимі
І вашого Бога…
Християн усіх на світі
Смуток і підмога,—

Кажу вам, усім козакам,
Мені передатись,
А як ні— добра від мене
Вам не сподіватись!»

Того ж літа запорожці
Грамоту читали
І до вражого Ахмета
От що написали:

«Ти, султане, чортів сину,
Люципера брате,
Внуку гаспида самого
І чорте рогатий!

Такий рицарю, що дідько
Тебе обсирає,
А все військо твоє тілько
Гівно пожирає;

Стравнику ти цареградський,
Пивнику макдонський,
Свине грецька й молдаванська,
Ковалю вавлонський!

Кате сербів і Подолі,
Папуго ти кримська,
Єгипетський ти свинарю,
Сово русалимська!

Ти погана свинячая
Морда, не підмога,
І дурень ти, а не сторож
У нашого Бога.

Не годен ти нас, хрещених,
І десь цілувати,
А не то, щоб Запорожжя
Під собою мати!

Ми землею і водою
Будем воюватись,
І тебе нам, бісів сину,
Нічого боятись!

Так тобі ми відвічаєм,
А року не знаєм,
Бо ми ваших календарів
В Січі не тримаєм.

Місяць наш тепер на небі,
День той самий, що у вас.
За сим словом, вражі турки,
Поцілуйте в сраку нас!»

На русском, с использованием слов южно-русского говора.

на суржике.

на эльфийском

Турецкому султану не писали. Эта картина -- аллегория, она написана украинским художником на запрет использования украинского языка. На самом деле, "писали" русскому царю.