Кто страдал от голодомора? какие страны и народы? в какие годы?

нижнюю картинку скоро адресуете Ющенко.. . Мои родные искомый голодомор поимели в Семипалатинской обл. в расказачивание.. .
Кстати непременный атрибут - людоед, почему не вылеплен этот персонаж? Не хорошо...

Сейчас вам Ющенко уже холодомор устраивает.

По моему только одна Украина, как считает Ющенко в
годы сталинизма!

Голодомор - слово эмигрантского происхождения. Его использовали националисты в эмиграции в своих антисоветских листовках и радиопередачах из Мюнхена на "Немецкой волне". Теперь используют официальные политики Украины в антироссийских акциях. Политика Украины в отношении России стала исключительно эмигрантской, в русле идеологии бойцов "Галичины".
Здесь приводится текст на украинском языке. Внем звучит уже тема великодержавного шовинизма. Этот марксистский термин применялся к Великобритании, колониальной державе. Змученный украинец вдруг озаботился украинцами российских областей - Кубанью, Белгородчиной, Брянщиной. Он не заметил, как переходит на язык украинского державного шовинизма. Вернее галицкого, утраченного еще в 13 веке. Ну, если так продолжать, то пора бы русским озаботиться судьбой современных русских на земле Украины, которым украинские националисты запрещают говорить по-русски. Это нацизм. Да и сами украинцы - это издревле этнические русские, проживавшие когда-то на украинных землях Польши.
В советской и российской историографии общая трагедия прошлых лет называется официально МАССОВЫЙ ГОЛОД 20-х и 30-х годов без различения пострадавших народов. Этот период был исследован и результаты исследований были опубликованы в 60-х годах подробно. В исследованиях принимали участие ученые Украины. Материалы работы переведены на языки мира и хранятся в национальных библиотеках.

кстати в казахстане больше чем в украине померло народу... а уж в россии и подавно....

Зайдите ко мне в блоги - там подробно рассписано от А до Я... Там такой Аркадий Юняев очень много архивов перекопал и выдал очень много ценного. Корни всего этого уходят далеко в 19 век, к банкирским домам Рокшильдов и ему подобных, в Массонские ложи, а так-же известный Вам УНИАТ...

Мне товарищ месяц назад прислал из Запорожья вот что:

Допоки я і мій народ не побачимо якого-небудь уколіненого перед нами із цього приводу Путіно-Медведєва, моє поле із незчисленними могильними горбочками буде стояти в мене перед очима.. .

Є пропозиція відвідати українську глибинку: най приїздить до мене в гості в село Губарівку, що на Богодухівщині. Тут ще є живі свідки того, як у 33-му тисячі голодних українців намагались прориватися у сусідню, неохоплену голодом Росію, і як вони, наражаючись на загороджувальні енкаведистські загони, змушені були повертатися помирати на батьківщину. Ці ж таки свідки можуть повідати, що загони ті дислокувалися чомусь не на умовному на той час кордоні поміж Україною та Росією, а там де закінчувалися етнічні українські села Брянщини чи Білгородщини, населення котрих вимирало від штучного голоду точнісінько так, як і в самій Україні. А з Губарівки ми могли здійснити невеличкий тур по моїм родичам, для початку в Сумську область, де йому б розповіли точнісінько таку ж історію, тільки схожі події там відбувались не лише в російсько-українському прикордонні, але й на кордоні із Білоруссю. А звідтам ми могли би завітати до моєї рідні по маминій лінії в Луганське містечко Сватове, де нам би повідали, як їхні діди і прадіди заразом із родинами проривалися у 33-му через ті ж таки загороджувальні загони із вимираючої від голоду Кубані до єдиного неохопленого Голодомором українського регіону Донбасу. Нагадаю, що Кубань на той час в етнічному сенсі була на 70-90% українською, а в Донбасі голод не лютував, як на інших українських територіях, лише тому, що совдепівська індустріалізація тоді потребувала безмежну кількість вугілля та металу, а значить і дармової рабської робочої сили.
А ще ми могли би завітати до родичів моєї дружини в Балаклійське село Мєловая. Вони ще пам’ятають, що до 33-го це село йменувалось Крейдяне. А Мєловой воно стало, коли до майже вщент вимерлої Крейдянки прибули організовані переселенці із Орловської області. До речі, переселенці ті на новому місці не прижились, а от нова назва залишилась і по сей день.
А наостанку я би звозив пана Євгена на Полтавщину в Нові Санжари, де до цих пір багато хто шанує пам’ять мого прадіда Данила Івановича Чухрая. І не тільки за те, що в 33-му, він голова колгоспу розпустив його і роздав людям зерно, а ще й за те, що наділивши безпаспортних односельців колгоспними та сільрадівськими довідками допоміг їм за допомогою цих папірців облаштуватися на нових місцях проживання та роботи, а значить і вижити.
Ну, а вже, якщо і в такий спосіб, поділившись із паном Кисельовим моєю особистою історією Голодомору, я не переконаю його, що то був саме геноцид українського народу, мені залишиться лише констатувати правоту Винниченка: російський демократ закінчується, як тільки-но виникає українське питання, а замість нього з’являється морда великодержавного шовініста.