приказки та прислів'я про українську мову

* Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
* Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
* Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
* Більше діла — менше слів.
* Будь господарем своєму слову.
* Мовивши слово, треба бути йому паном.
* Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
* Від красних слів язик не відсохне.
* Від солодких слів кислиці не посолодшають.
* Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
* Від теплого слова і лід розмерзається.
* Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
* Впік мене тим словом, не треба й вогню.
* Гостре словечко коле сердечко.
* Де мало слів, там більше правди.
* Діла говорять голосніше, як слова.
* Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
* Добре слово краще, ніж готові гроші.
* Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
* За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
* З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
* І від солодких слів буває гірко.
* Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
* Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
* Красне слово — золотий ключ.
* Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
* Краще переконувати словами, як кулаками.
* М'які слова і камінь крушать.
* На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
* Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
* Не кидай слова на вітер.
* Не так то він діє, як тим словом сіє.
* Шабля ранить тіло, а слово — душу.
* Слово — не полова, язик — не помело.
* Слова пристають, як горох до стінки.
* Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
* Слово — вітер, письмо — грунт.
* Слово до ради, а руки — до звади.
* Слово до слова — зложиться мова.
* Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
* Слово старше, ніж гроші.
* Удар забувається, а слово пам'ятається.
* Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
* Чиєсь одне слово губить діло.
* Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
* Як овечка: не мовить ні словечка.
* Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
* Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
* Перше погадай, потім повідай.
* Що кому треба, той про те й теребить.
* Байка байкою, а борщ стигне.
* Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
* Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
* Доведе язик не тільки до Києва, але й до кия.
* Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
* Дурний язик попереду розуму біжить.
* Дурний язик — голові не приятель.

Аз — били мене раз, буки — набили руки.
Байка байкою, а борщ стигне.
Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
Без буков та граматики не вчать і математики.
Більше діла — менше слів.
Будь господарем своєму слову.
Великої треба хусти, щоб зав'язати людям усти.
Від красних слів язик не відсохне.
Від ласкавих слів утихає гнів.
Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
Від солодких слів кислиці не посолодшають.
Від теплого слова і лід розмерзається.
Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
Впік мене тим словом, не треба й вогню.
Всяку їжу можна їсти, а не всяке слово можна сказати.
Гарне слово язикові не вадить.
Гірше болить від язика, як від ножа.
Гляди, щоб своїм язиком сам себе не зарізав.
Говори мало, слухай багато, а думай іще більше.
Говорити не думаючи — все одно, що стріляти не цілячись.
Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо.
Гостре словечко коле сердечко.
Грамоті вчиться — завжди пригодиться.
Добра слава варта спадщини.
Де багато слів, там мало мудрості.
Де мало слів, там більше правди.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
Діла говорять голосніше, як слова.
Для правди багато слів не треба.
Добре говорить, та зле робить.
Добре слово краще, ніж готові гроші.
Добре, що зуби стережуть язика.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Довгий язик у того, у кого короткі руки.
Дурний язик — голові не приятель.
Дурний язик попереду розуму біжить.
Душа мудреця в його мові.
З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
За слова більше людей кається, ніж за мовчанку.
І від солодких слів буває гірко.
Кинув слово — як на вітер.
Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
Коли голова думає, язик відпочиває.
Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
Красная мова находить добрії слова.
Красне слово — золотий ключ.
Краще не обіцяти, як слова не здержати.
Краще переконувати словами, як кулаками.
Краще послизнутись ногою, ніж язиком.
Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
Ласкаве слово лучче карбованця.
Менше говори, більше почуєш.
Мова — не полова.
Мова, як мед, точиться.
Мовивши слово, треба бути йому паном.
Мовлене полетить, писане зостанеться.
М'які слова і камінь крушать.
На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
Наймогутніша зброя — слово.
Народ скаже — як зав'яже.
Не бий дубцем, а карай слівцем.
Не вислухана мова не варта нічого.
Не говори, що знаєш, але знай, що говориш.
Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
Не давши слова — кріпись, а давши — держись.
Не кидай слова на вітер.
Не кидай словами, як пес хвостом.
Не стидно мовчать, коли нема чого сказать.
Не так то він діє, як тим словом сіє.
Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам.
Охочому сперечатись слів не бракує.
Перше погадай, потім повідай.
Пташку пізнають по пір'ю і пісні, а людину — по мові й мислі.
Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
Пуста мова не варта доброго слова.
Рана загоїться, лихе слово назавжди залишиться.
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Розумну річ приємно й слухать.
Сім раз поверни язиком, перш ніж сказати.
Сказане слово — було і нема, а написане живе вічно.
Сказане слово — срібне, не сказане — золоте.
Слова ласкаві, а думки лукаві.
Слова пристають, як горох до стінки.
Слова щирого вітання дорожчі від частування.
Слово — вітер, письмо — грунт.
Слово — до ради, а руки — до звади.
Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
Слово — не полова, язик — не помело.
Слово — не стріла, а глибше ранить.
Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
Слово