Почему стали говорить "В" Украине"? Ведь это совершенно этимологически неверно! Если исходить из того, что Украина,

Это на Украине надо спросить, у них самость взыграла на исходе тысячелетия. Это их выраженная просьба, никаких лингвистических обоснований для этого употребления нет. А по-английски они впредь желают именоваться без артикля и разослали в МИДы письма на этот счет. Ну и что?

Это политика...

К русскому языку это отношения не имеет. Мы как говорили, так и говорим. За исключением нескольких "страшно политкорректных" придурков из СМИ.

Окраина - такого слова в старом Русском - нет.
Есть - околоток)))

Кто стал? я как говорила, так и говорю... Можно подумать, от перемены мест слагаемых поменяется сумма..))) Как Тааллинн...)))

Ще за радянських часів багато хто цікавився, чому чуємо й читаємо в Росії, у Франції, в Англії, у Вірменії, але на Україні. Після того, як наша Батьківщина відновила свою незалежність, в офіційному вжитку запанувала форма в Україні. Проте окремі громадяни її не сприймають і вишукують різні підстави, аби повернутися до старого — на Україні.

Треба сказати, що в народній творчості і в красному письменстві вживані обидві форми: на Україні і в Україні. Напр. , у Т. Шевченка: «Серед степу широкого на Вкраїні милій» , і «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну» .
Якому ж варіантові слід віддати перевагу? Свого часу це питання глибоко
дослідив великий знавець української мови Іван Огієнко. Ось що писав
він у статті з промовистою назвою «В Україні, а не на Україні»:

«Коли говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на) : в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на
з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на
питання «де» тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не
окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь
держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на
Буковині… До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має в нас прецікаву історію… Цілі віки ми чули то na Ukrainie (від поляків. — О. П.) ,
то «на Украине» , а тому й защепили собі це «на Україні» як своє власне,
зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що це
власне «на» — болюча й зневажлива ознака нашого колишнього поневолення…
Стара наша Русь чи Малоросія складалася з кількох частин: Галичина,
Волинь, Поділля, Україна (головно Київщина) . Хто слова «Русь» чи
«Малоросія» вживав на означення цілого народу, для того Україна була
тільки частиною; це, скажемо, завжди бачимо в XVII—XVIII віках,
наприклад, в універсалах Богдана Великого або в літопису Величка й ін.
Україна мислилась тоді частиною цілого народу, Руси, а тому вислів на Україні був нормальний…

Але вже за старих часів дехто розумів Україну значно ширше, а тому й писав в Україні… Шевченко у своїх творах звичайно мислив Україну як назву для всього нашого народу, а тому й уживав на питання де місцевого відмінка з прийменником в: У нас в Україні старий Котляревський отак щебетав. Було колись в Україні лихо танцювало. На весь світ почули, що діялось в Україні. Виріжуть гайдамаки ворогів в Україні. Сю ніч будуть в Україні родитись близнята. Мені однаково, чи буду я жить в Україні чи ні; також на питання куди: В Україну ідіть, діти, в нашу Україну. Сини мої, летіть в Україну. Линуть в свою Україну
тощо… Але звичайний традиційний погляд, що Україна — то частина другої
держави, несвідомо захоплював і Шевченка, чому й він нерідко писав на Україні, на Україну… Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати тільки в Україні, в Україну, викинувши остаточно з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення» (Рідна мова. 1935. Ч. 2. С. 67—72).

Отже, основною (а в офіційному мовленні єдиною) формою є в Україні. Проте не варто виправляти фольклорних та літературних творів, де з історичних причин уживаний вислів на Україні.

а историю Украины учили или уроки пропускали?

А я согласна. с автором.

Как раз таки и выражение "на Украине" не правильно, мы говорим в России, в Чехии, в Германии. Так и про Украину правильно в Украине

Однако историческое понятие: Киевская Русь отнюдь не подразумевает окраину!)))

на территории Украины, но
в стране Украина

когда Украина была в составе СССР, на Украине было правильно (потому что имелось ввиду территория)